Вшанування Великого Кобзаря

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України

Саме цими словам керуються студенти Стрітівського педагогічного коледжу кобзарського мистецтва, несучи пісню в народ. Хлопці та дівчата протягом березня кожного року пропагують творчість великого українського поета - Тараса Григоровича Шевченка. Звичайно, Шевченко – поет, про якого знає кожен українець. Але наші студенти можуть зачарувати будь-кого піснею на слова Тараса Шевченка під акомпанемент воістину українського народного інструмента, серця України – бандури.

12 березня кобзарі були запрошені на виховний захід, присвячений Великому Кобзарю, до Української музичної школи, який організувала Українська ЗОШ I-III ступенів №1. Студенти намагалися достукатися до юних сердець, пробудити в них національну свідомість. Перед глядачами виступили Дмитро Романчук «Зоре моя вечірняя», Юрій Сковкін «Чорна рілля ізорана», Андрій Стрілець «По діброві вітер віє…», «Реве та стогне Дніпр широкий», Олександр Ячинець «Думи мої», «Бандуристе, орле сизий», «Заповіт».

Народний спів та мелодійні і потужні звуки бандури нагадали кожному, що ми – українці, і нам є чим пиша

Великий геній нашого народу

В своїй хаті своя й правда.

І сила, і воля

Актуально сьогодні звучать слова Тараса Григоровича Шевченка. Він був державником, старався розбудити свідомість нації, допомогти їй збагнути, що без України навіть найталановитіші не позбудуться статуса малороса і раба. Кобзар свідомо вибрав мученицький шлях і українську Голгофу.

Вшанування пам’яті великого сина українського народу відбулося 10 березня у Стрітівському педагогічному коледжі кобзарського мистецтва. Виховний захід «Тарас Шевченко – великий син свого народу» розпочався із діалогу між малим Тарасиком та його товаришем про майбутню долю хлопців. Старий козак, який втрутився у їхню розмову, повідомив, що один із них напише «Кобзар» - Євангеліє від Тараса. І цим словом врятує народ від німоти.

Образ Шевченкових ліричних героїнь чудово зіграли Катерина Мельник та Вікторія Гишко (Катерина). «Реве та стогне Дніпр широкий» могутньо і водночас чарівно прозвучало у виконанні студентів II курсу Катерини Мельник, Лесі Дячук та Вікторії Гишко у супроводі бандури Андрія Міцая. По-новому зазвучала всім відома пісня «Зоре моя вечірняя» у виконанні Дмитра Романчука. Ведучі заходу Анастасія Калинчук та Дмитро Кузьмич нагадали присутнім сторінки історії життя поета. На годину пам’яті були запрошені і учні Стрітівської ЗОШ, які також підготували виступи, присвячені життєвому і творчому шляху Тараса Шевченка. Традиційно, зустріч закінчилася «Заповітом» у виконанні Олександра Ячинця.

Особливо велично і символічно чути голос бандури під час проведення Шевченківських днів. У березні наші студенти постійно демонструють свої таланти на теренах Київської області перед різними поколіннями людей, несучи в народ невмируще слово Шевченка. 

Спішу у храм святого слова

Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.
Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, ії коріння сягають у доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим наслідком матеріальної і духовної діяльності багатьох поколінь.

У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею і найміцніше природне єднання – суспільство, народ. Нації без мови не існують, як не існують мови без націй.

Національна мова – це здобуток культури, духовної діяльності певного народу, але й водночас і здобуток культури всього людства. Тому той, хто виступає проти однієї мови, намагається умертвити ії, зробити «неперспективною», стає на шлях найбільшого злочину проти культури всього людства. Мова – основа культури нації, найбільший ії скарб і відбирати ії в людини чи народу – значить відбирати все минуле й сучасне, позбавляти людину й народ найприроднішого в іх творчому існуванні.
Доля української мови сумна і героїчна водночас. Але, незважаючи на численні перешкоди і лихоліття, вона, як і наш народ, все – таки вистояла.
З 7 по 11 листопада у КВНЗ КОР «Стрітівський педагогічний коледж кобзарського мистецтва» було проведено заходи, присвячені Дню української писемності та мови.

У бібліотеці працювала виставка «Рідна мова солов’їна».

7 листопада активісти студентського самоврядування організували усний журнал «До мови серцем доторкнись». Студенти пройшли сторінками: «Історія мови», «Кобзареве слово – вічне», «Українські жарти», «Народні символи України», «Мовний калейдоскоп», «Повага до мови – повага до народу».

10 листопада студенти I та II курсів взяли участь у КВК-грі «Народ скаже, як зав’яже». Молодь була поділена на команди, які змагалися між собою за право називатися знавцями рідної мови.

Своєрідним підсумком став виховний захід, підготовлений вчителем української мови й літератури Бурою Т.П. На свято завітав сам літописець Нестор, якого возвели в ранг Преподобного.

Студенти ще раз пригадали основні віхи історичного розвитку української мови, переглянули відеофільм «Започаткування української писемності». Прослухали поезії відомих українських митців, а Катерина Мельник та Олександра Гусар виконали пісню «Україна». Закінчилося свято піснею «Мово рідна, звучи…».

Захист рідної мови – найприродніший, найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоствердження і діяльності в ім’я народу.