16 листопада студенти КВНЗ КОР «Стрітівський педагогічний коледж кобзарського мистецтва» зібралися за чашечкою чаю, щоб поговорити про її величність – Пісню. Відомий югославський учений А. Люкшич зазначав, що українська поезія найбагатша і найкрасивіша у Європі. А якщо до такої поезії додати музику, то народжується пісня, яка дзвенить, зачаровує, бентежить. Бо українська пісня – це душа народу.

Літературне кафе «Мелодійність українського вірша» вже традиційно проходить у коледжі під час декади української мови та літератури. Тема зустрічі – вірші українських класиків, покладені на музику. Розпочав творчий вечір Святослав Грицак – «Реве та стогне Дніпр широкий» (Тарас Шевченко). Мелодія пісні була музичними позивними українського радіо під час Другої світової війни. Гості заходу були зачаровані ніжними ліричними піснями Валерії Єрмолаєвої - «Ви знаєте, як липа шелестить?» (на слова Павла Тичини), «Васильки» (Володимир Сосюра), Марії Косован – «Посіяла людям літа свої, літечка житом…» (Борис Олійник); образ «вишневої» України зринув з пісні у виконанні Катерини Кісіленко – «Любіть Україну» (Володимир Сосюра); із закликом боротися і надіятися попри все лунали пісні на слова Ліни Костенко – «Небачене побачено» (Марина Негреба) та «Вечірнє сонце» (учні 9 класу Стрітівської ЗОШ).

Всі присутні разом виконали безсмертні «Чорнобривці» (Микола Сінгаївський) та символічний гімн кобзарів «Гей, вдарте в струни, кобзарі» (Павло Тичина).

Пісні лунали акапельно, під акомпанемент бандури та фортепіано, а також у супроводі мінуса.

Завершився захід сучасною піснею-інтерпретацією «Деспасіто» - «Десь по світу ми шукаєм рідну Україну…».

Ніна Громадська,

культорганізатор